Zero‑Trust — це не модний термін, а сучасний підхід до кібербезпеки, що передбачає відсутність довіри до будь-якого користувача чи пристрою за замовчуванням. У час, коли загрози можуть з’являтися як ззовні, так і зсередини інфраструктури, така модель стає базовим стандартом для захисту даних та ресурсів.

У цій статті ми розглянемо, як реалізувати Zero‑Trust архітектуру на віртуальному сервері (VPS), зокрема налаштування VPN, брандмауера (firewall) і систем контролю доступу. Це дозволить вам побудувати ізольовану, захищену та контрольовану інфраструктуру навіть без використання дорогих корпоративних рішень.

Що таке Zero‑Trust і чому це важливо?

У класичних моделях безпеки основний захист зосереджено на периметрі — наприклад, брандмауери або антивіруси на межі мережі. Проте після входу до внутрішньої мережі користувачі часто отримують надмірні права доступу, а будь-яка вразливість всередині може призвести до компрометації всієї системи.

Zero‑Trust порушує цю парадигму, базуючись на трьох принципах:

  • Немає довіри за замовчуванням: кожен запит має бути перевірено, незалежно від розташування пристрою.
  • Мінімальний рівень доступу: користувачі та програми мають отримувати лише ті права, які потрібні для роботи.
  • Постійний моніторинг і перевірка: контроль здійснюється на основі поведінки, атрибутів, пристрою та контексту.

Використовуючи Zero‑Trust у поєднанні з VPS, ви можете отримати гнучку, безпечну інфраструктуру, не прив’язану до хмарних гігантів або складних рішень.

Початкові умови для реалізації Zero‑Trust на VPS

Для впровадження Zero‑Trust архітектури на базі VPS знадобиться:

  • Орендований VPS з root-доступом, бажано з SSD-диском, виділеним IP та можливістю швидкого масштабування. Ви можете орендувати сервер для цього завдання на сайті RX-NAME.
  • Операційна система (рекомендовано Ubuntu Server 20.04+ або Debian 11+).
  • Базові знання командного рядка Linux, SSH, iptables/nftables.

Етап 1: Налаштування VPN (віртуальної приватної мережі)

VPN створює зашифрований тунель між клієнтом і сервером, ізолюючи трафік від зовнішнього світу. Це перший крок до Zero‑Trust — заборона всіх небезпечних каналів зв’язку.

Варіант: WireGuard

WireGuard — сучасний, легкий і швидкий VPN-протокол. Для встановлення:

bash

sudo apt install wireguard

Згенеруйте ключі та налаштуйте wg0.conf. Обмежте доступ до VPS лише для IP-адрес VPN-клієнтів. Ви можете дозволити підключення лише через VPN, заборонивши зовнішній трафік до портів 22 (SSH), 80 (HTTP), 443 (HTTPS) тощо.

WireGuard добре інтегрується з брандмауером, простий в обслуговуванні і підтримує багатокористувацький режим.

Етап 2: Жорстке обмеження доступу через firewall

Другий шар захисту — брандмауер, що контролює вхідні та вихідні з’єднання.

Варіант: ufw або nftables

ufw (Uncomplicated Firewall) — зручний для початківців:

bash

sudo ufw default deny incoming
sudo ufw default allow outgoing
sudo ufw allow 51820/udp  # порт для WireGuard
sudo ufw enable

Доступ до інших служб (SSH, веб-серверів, БД) дозволяється лише через внутрішні VPN-адреси. Таким чином, навіть якщо IP-адреса вашого VPS відкрито в Інтернеті, зовнішній трафік не зможе отримати жодного доступу.

Етап 3: Контроль доступу до сервісів і файлів

Навіть усередині VPN усім користувачам не можна надавати однакові привілеї. Кожен елемент системи має працювати в ізоляції.

Що слід впровадити:

  • Мінімізація sudo-доступу: використовуйте групи користувачів і рольову модель (RBAC).
  • Fail2Ban або CrowdSec для блокування підозрілих спроб входу.
  • Окремі облікові записи для кожного сервісу, ізольовані права доступу.
  • Аудит доступу: встановіть auditd або Wazuh для моніторингу змін і входів.
  • Періодична ротація ключів SSH і паролів.

Також варто обмежити доступ до панелі керування VPS — наприклад, встановивши SSL‑сертифікат і базову HTTP‑авторизацію, або повністю обмежити доступ через reverse proxy.

Етап 4: Додаткові шари захисту

Щоб побудувати по-справжньому надійну архітектуру Zero‑Trust, варто інтегрувати також:

  • Двофакторну аутентифікацію (2FA) для SSH або веб-панелей.
  • Розміщення серверів у окремих зонах (віртуальних VLAN або LXC-контейнерах).
  • Моніторинг в реальному часі із сигналізацією (Prometheus, Grafana, Zabbix).
  • Зашифровані резервні копії даних на окремих серверах або сховищах.

Ці методи допомагають забезпечити стійкість до внутрішніх загроз і компрометації навіть у випадку, якщо периметр було прорвано.

Висновки

Zero‑Trust архітектура — це не розкіш, а необхідність у сучасному світі. Використовуючи орендований VPS, ви можете реалізувати повноцінну Zero‑Trust модель навіть для невеликих команд, стартапів або проектів з обмеженим бюджетом.

Ключовими елементами є:

  • Повна ізоляція трафіку через VPN.
  • Блокування всіх зовнішніх з’єднань, окрім необхідних.
  • Мінімізація прав доступу та постійний контроль активності.

Скористайтесь віртуальними серверами від RX‑NAME, щоб реалізувати безпечну і керовану інфраструктуру, побудовану за сучасними принципами Zero‑Trust. Це дозволить зберегти контроль, гнучкість і впевненість у захисті ваших даних.