Коли користувач вибирає VPS, у його уявленні часто формується проста картина: якщо в тарифі вказано 2 ядра, 4 ГБ оперативної пам’яті та певний обсяг диску, то ці ресурси завжди й повністю належать лише йому. Проте реальна робота віртуалізації значно складніша. VPS — це не фізичний сервер, а віртуальний екземпляр, створений за допомогою гіпервізора. Гіпервізор — це спеціальна система, що розподіляє ресурси між кількома віртуальними машинами, які працюють одночасно. Це дозволяє ефективно використовувати потужність реального обладнання, але водночас створює нюанси у понятті «гарантованих» ресурсів. Щоб зрозуміти, як усе працює насправді, потрібно розібратися в принципах резервування, пріоритезації та реального навантаження всередині інфраструктури.
