Коли сайт майже готовий, вибір домену часто відкладають на останній момент. Здається, що головне – знайти вільну назву. Але потім виникає питання: брати .COM, .COM.UA чи .UA?
Автор: Микола Сторінка 1 з 16
Клавіатура здається настільки звичною, що її легко сприймати як постійну частину комп’ютера. Ми вводимо з неї паролі, пишемо листи, працюємо з сайтами, керуємо сервером через термінал, оформлюємо замовлення в інтернет-магазині. Вона точна, швидка і зрозуміла. Але це не означає, що саме клавіатура завжди буде головним способом введення тексту.
Сайт часто потрібен раніше, ніж з’являється бюджет на дизайнера, розробника і технічну підтримку. Є послуга, курс, портфоліо, невеликий магазин або ідея, яку треба швидко показати людям. У такій ситуації не обов’язково одразу запускати великий проєкт. Спершу достатньо робочої версії: сторінки, де зрозуміло, що ви пропонуєте, кому це потрібно і як з вами зв’язатися.
Коли бачиш дві майже однакові адреси в рядку браузера – одну з www на початку, а іншу без – здається, що це просто косметичні варіації. На практиці зазвичай так і є, але з технічного погляду перед нами взагалі не однакові сутності.
Іноді сайт починає поводитися так, ніби на нього йде сильна DDoS-атака: сторінки відкриваються повільно, API відповідає із затримкою, у логах з’являються помилки 502 або 503, а процеси вебсервера різко споживають більше пам’яті. Але при цьому немає величезного потоку запитів, канал не забитий, а навантаження може йти від невеликої кількості з’єднань. Так працює HTTP/2 Bomb. Це DoS-атака на HTTP/2 – протокол, через який сайт або застосунок обмінюється даними із сервером. Атакувальник надсилає порівняно невеликий обсяг даних, але змушує сервер витрачати значно більше пам’яті на їх обробку. У результаті вебсервер або проксі може зависнути, почати використовувати диск замість оперативної пам’яті, перезапустити процеси або перестати нормально обслуговувати звичайних користувачів.
Бувають ситуації, коли простої перевірки «вільний домен чи ні» замало. Наприклад, сайт раптом ліг після зміни DNS, домен не хоче переноситися до іншого реєстратора, строк делегування добігає кінця або треба терміново з’ясувати, хто взагалі обслуговує це ім’я. Зазвичай у таких випадках відкривають Whois, розраховуючи побачити базові речі: дату створення, реєстратора, DNS-сервери та поточні статуси, але Whois часто розчаровує. Дані відображаються хаотично, формат залежить від конкретної доменної зони, а частина інформації взагалі закрита. У результаті видача перетворюється на суцільний масив технічного тексту, в якому користувачеві без досвіду складно швидко знайти потрібний рядок. Та й для сервісів автоматизації такий брак стандартів давно став головним болем.
Напередодні Дня Києва команда RX-NAME вітає киян і всіх, чий бізнес, робота, шалені ідеї та нові проєкти пов’язані зі столицею. Бажаємо нашому місту розвитку, стійкості, енергії та ще більше крутих ініціатив, які роблять його сучасним і впізнаваним.
Сайт може роками нормально ранжуватись у Google, отримувати стабільний трафік і поступово втрачати частину аудиторії навіть без падіння позицій. Це зараз одна з найбільш дивних ситуацій у пошуку. Начебто все працює, технічних проблем немає, SEO робиться, контент публікується. Але люди дедалі частіше отримують відповіді ще до того, як відкриють сам сайт.
Ще недавно вся взаємодія з ШІ для більшості людей зводилася до простого сценарію: відкрив браузер, написав запит, отримав відповідь. Але останнім часом стало помітно, що великі компанії почали рухатися в інший бік. ШІ поступово перестає бути окремим сервісом “десь у вкладці”. Його намагаються вбудувати прямо в самі пристрої.
Наприкінці квітня 2026 року в спільноті Linux заговорили про діру в модулі ядра algif_aead. Проблема локальна, але критична: зловмисник із мінімальними правами в системі може піднятися до root. На практиці це означає втрату контролю над сервером. Отримавши root-доступ, сторонній користувач може забирати бази даних, конфігураційні файли, SSH-ключі або взагалі перебудувати систему під свої потреби. Ситуація стала значно небезпечнішою, оскільки готова інструкція та інструменти для зламу з’явилися у відкритому доступі майже одночасно з новиною про саму вразливість. Скрипт-кіді чи автоматизовані сканери зазвичай починають використовувати такі речі в перші ж дні.