
Коли сайт майже готовий, вибір домену часто відкладають на останній момент. Здається, що головне – знайти вільну назву. Але потім виникає питання: брати .COM, .COM.UA чи .UA?

Клавіатура здається настільки звичною, що її легко сприймати як постійну частину комп’ютера. Ми вводимо з неї паролі, пишемо листи, працюємо з сайтами, керуємо сервером через термінал, оформлюємо замовлення в інтернет-магазині. Вона точна, швидка і зрозуміла. Але це не означає, що саме клавіатура завжди буде головним способом введення тексту.

Сайт часто потрібен раніше, ніж з’являється бюджет на дизайнера, розробника і технічну підтримку. Є послуга, курс, портфоліо, невеликий магазин або ідея, яку треба швидко показати людям. У такій ситуації не обов’язково одразу запускати великий проєкт. Спершу достатньо робочої версії: сторінки, де зрозуміло, що ви пропонуєте, кому це потрібно і як з вами зв’язатися.

Коли бачиш дві майже однакові адреси в рядку браузера – одну з www на початку, а іншу без – здається, що це просто косметичні варіації. На практиці зазвичай так і є, але з технічного погляду перед нами взагалі не однакові сутності.

Іноді сайт починає поводитися так, ніби на нього йде сильна DDoS-атака: сторінки відкриваються повільно, API відповідає із затримкою, у логах з’являються помилки 502 або 503, а процеси вебсервера різко споживають більше пам’яті. Але при цьому немає величезного потоку запитів, канал не забитий, а навантаження може йти від невеликої кількості з’єднань. Так працює HTTP/2 Bomb. Це DoS-атака на HTTP/2 – протокол, через який сайт або застосунок обмінюється даними із сервером. Атакувальник надсилає порівняно невеликий обсяг даних, але змушує сервер витрачати значно більше пам’яті на їх обробку. У результаті вебсервер або проксі може зависнути, почати використовувати диск замість оперативної пам’яті, перезапустити процеси або перестати нормально обслуговувати звичайних користувачів.

Напередодні Дня Києва команда RX-NAME вітає киян і всіх, чий бізнес, робота, шалені ідеї та нові проєкти пов’язані зі столицею. Бажаємо нашому місту розвитку, стійкості, енергії та ще більше крутих ініціатив, які роблять його сучасним і впізнаваним.

Сайт може роками нормально ранжуватись у Google, отримувати стабільний трафік і поступово втрачати частину аудиторії навіть без падіння позицій. Це зараз одна з найбільш дивних ситуацій у пошуку. Начебто все працює, технічних проблем немає, SEO робиться, контент публікується. Але люди дедалі частіше отримують відповіді ще до того, як відкриють сам сайт.

Ще недавно вся взаємодія з ШІ для більшості людей зводилася до простого сценарію: відкрив браузер, написав запит, отримав відповідь. Але останнім часом стало помітно, що великі компанії почали рухатися в інший бік. ШІ поступово перестає бути окремим сервісом “десь у вкладці”. Його намагаються вбудувати прямо в самі пристрої.

Наприкінці квітня 2026 року в спільноті Linux заговорили про діру в модулі ядра algif_aead. Проблема локальна, але критична: зловмисник із мінімальними правами в системі може піднятися до root. На практиці це означає втрату контролю над сервером. Отримавши root-доступ, сторонній користувач може забирати бази даних, конфігураційні файли, SSH-ключі або взагалі перебудувати систему під свої потреби. Ситуація стала значно небезпечнішою, оскільки готова інструкція та інструменти для зламу з’явилися у відкритому доступі майже одночасно з новиною про саму вразливість. Скрипт-кіді чи автоматизовані сканери зазвичай починають використовувати такі речі в перші ж дні.