Бувають ситуації, коли простої перевірки «вільний домен чи ні» замало. Наприклад, сайт раптом ліг після зміни DNS, домен не хоче переноситися до іншого реєстратора, строк делегування добігає кінця або треба терміново з’ясувати, хто взагалі обслуговує це ім’я. Зазвичай у таких випадках відкривають Whois, розраховуючи побачити базові речі: дату створення, реєстратора, DNS-сервери та поточні статуси, але Whois часто розчаровує. Дані відображаються хаотично, формат залежить від конкретної доменної зони, а частина інформації взагалі закрита. У результаті видача перетворюється на суцільний масив технічного тексту, в якому користувачеві без досвіду складно швидко знайти потрібний рядок. Та й для сервісів автоматизації такий брак стандартів давно став головним болем.
